Боротьба УПА проти німецьких окупантів тривала від жовтня 1942 року, коли німецькі каральні органи та адміністрація вперше зіткнулися з організованими українськими військовими підрозділами, які діяли насамперед на Волині, і до кінця перебування німців на землях України. УПА завдала низку ударів німецьким окупантам відразу ж після свого утворення. Нижче подаються окремі бої і фрагменти цієї боротьби.
Бій біля с. Городець (20 січня 1943)
Відбувся 20 січня 1943 р. між бійцями УПА загону «Коробки-Довбенка» з німецьким військовим загоном, до складу якого окрім німців входили також власовці. На той час німецьке військове командування використовувало власовців для несення служби на теренах рівненського Полісся. Цей бій входить до числа перших боїв УПА з військовими частинами німецької армії на Волині. В результаті бою німецький загін було знищено, а біля 30-ти власовців розбіглося в паніці. В ході бою також було знищено гебітскомісара Сарнецького району.
Бій біля м. Володимирця (7 лютого 1943)
Бій біля Володимирця відбувся 7 лютого 1943 року між загоном Коробки (УПА Північ) та німецьким гарнізоном у містечку Володимирець Рівненської області.Того дня перша сотня УПА (загін Коробки) здійснила успішний напад на німецький гарнізон, що дислокувався у Володимирці. Окрім 30 німців, до складу гарнізону входило до 70 узбеків та 200 осіб поліції. Бій тривав цілу ніч й завершився розгромом німецького гарнізону. Було розбито станицю німецької жандармерії й здобуто бійцями УПА значну кількість зброї та амуніції. У цьому бою особливо відзначився сотенний загону Довбенко-Коробка. Втрати бійців УПА склали один убитий та двоє поранених, в той час як у німців (за словами одного з учасників бою, Ф. Кіндрата) втрати досягли 63 вбитими та 19 потрапило у полон, включно з комендантом жандармерії.
Бій біля с. Висоцьк (22 лютого 1943)
Бій УПА біля села Висоцьк з переважаючими за чисельністю частинами німецької армії відбувся 22 лютого 1943 року. Після постою неподалік від с. Висоцьк Дубровицького району Рівненської області загін УПА під проводом Коробки здійснив напад на німецький гарнізон у самому селі. На початку бою підрозділ німців нараховував близько 200 вояків. Бійці УПА шаленим вогнем почали тіснити ворога. Згодом на допомогу німцям прибув ще один підрозділ в кількості близько 350 вояків. Відповідно відділ УПА змушений був відступити у ліс, завдаючи значних втрат німецьким підрозділам. В результаті бою німецькі підрозділи загубили близько 20 вояків убитими. Серед упівців загинуло двоє. Одним з загиблих був командир загону Григорій Перегійняк (Довбенко-Коробка).
Бій під Костополем (28 березня 1943)
Бій підрозділів УПА з німецькою армією відбувся 28 березня 1943 р. й закінчився перемогою УПА. З німецького боку в бою брали участь близько 1500 солдат та офіцерів, включаючи піхоту, батарею гармат та батарею мінометів, в той час як з боку УПА були відділ «Шавули» (Рудик Адам Микитович) та сотня «Скирди» (Довгалець Андрій Маркович).Три рази німецька піхота йшла у наступ при підтримці артилерії, але всі ці наступи зазнали невдачі внаслідок відчайдушного опору бійців УПА.Цей бій показує, що в тилу німецької армії завдяки успішним діям УПА від німецької окупації були звільнені цілі райони. Намагання німецького командування військовою силою відновити свій порядок на цій території натикався на рішучий збройний спротив УПА. Навіть застосовуючи артилерію та міномети підрозділи німецької армії не могли опанувати ситуацію на територіях контрольованих УПА у 1942–1944 рр.
Бій біля с. Постійне (4 квітня 1943)
Відбувся 4 квітня 1943 р. між сотнею УПА «Чайки» (Войцешко Дмитро Олексійович) та загоном німців і поляків, що пограбували та спалили цей населений пункт. Загін з трьохсот добре озброєних німців та поляків увірвався 4 квітня 1943 р. на територію села Постійне Костопільського району з метою пограбувати місцеве населення. В результаті господарства села були пограбовані й багато хат було спалено.У цьому районі діяв невеликий відділ УПА під командуванням «Чайки» (Войцешко Дмитро Олексійович) який довідавшись про звірства німців, перестрів команду грабіжників в урочищі «Пожарки» й дав там їм бій. В результаті бою німецький загін втратив близько 30 бійців загиблими й багато пораненими, що попали в полон до УПА. Решта німецьких вояків відступило, залишаючи поранених та вбитих разом зі зброєю та награбованим майном. З боку упівців троє бійців отримали поранення, серед яких сотенний «Чайка» та Ващук Антон Олександрович (уродженець села Берестовець Костопільського району). У результаті цього бою загін УПА здобув два важкі кулемети та іншу зброю, радіостанцію, два вози амуніції та польову аптеку.Цей бій показує, що захистом мирного українського населення від німецького та польського свавілля в роки німецької окупації були загони УПА. Часто люди самі організовували загони самозахисту, які згодом вливалися в загони УПА. Відповідно УПА користувалося значною народною підтримкою в період Другої світової війни й після в після неї, у період боротьби з радянською владою.
Бій поблизу с. Велика Любаша (14 травня 1943)
Відбувся 14 травня 1943 р. З боку УПА задіяні сотні «Цигана» (сотник Цинко Павло Максимович) та «Бурі» (сотник Регеза Олександр Петрович).14 травня 1943 р. німецький каральний загін оточив село Велика Любаша з метою його знищення. Німецькі карателі почали палити хати й розстрілювати населення села. Проте, несподівано для німців на них напали дві сотні УПА, сотня «Цигана» під проводом сотника Цинко Павла Максимовича та сотня «Бурі» під проводом сотника Регези Олександра Петровича, що дислокувалися на той час в навколишніх лісах. Зав'язався запеклий бій в якому упівці спалили близько 11 німецьких авто та знищили 35 карателів. У цьому бою особливо відзначились Трохимчук Іван Андрійович та Мельник Анастасій Садкович, що внесли найбільший вклад у знищення живої сили противника.В результаті бою відділи УПА заволоділи великою кількістю зброї, але найголовніше, вони врятували населення села Велика Любаша від повного знищення німецьким каральним загоном.
У ніч із 7 на 8 лютого 1943 року в місті Володимирець на Рівненщині відбувся перший бій УПА. Це був бій з німецьким військом. Сотня Григорія Перегіняка “Коробки” атакувала німецький гарнізон.
Звільнення Діброви
Першою масштабною атакою українських повстанців проти німецької окупаційної адміністрації став напад сотні Григорія Перегіняка — «Коробки», «Довбешки» («Довбенка») на районний центр Рівненської області Володимирець вночі з 7 на 8 лютого 1943 року.
У річницю цього бою нагадаємо про його перебіг та подальшу боротьбу упівців проти нацистів.
Григорій Перегіняк – “Коробка”
У Володимирці утримували арештованого діяча ОУН на Сарненщині «Діброву», і саме це стало причиною нападу на містечко. Чоловіка тримали в підвалі будинку німецької жандармерії. Гарнізон окупантів, що стояв у Володимирці, перевищував кількісно сили повстанців. Він складався з 30 німецьких жандармів, 70 російських козаків та 80 узбеків – колишніх військовополонених Червоної армії. Утім, високим рівнем боєздатності ці останні не відзначалися. Отже, повстанці вирішили взяти несподіваним нападом у нічну пору. Блискавична атака вдалася. Повстанці захопили казарми козаків і приміщення жандармерії.
Убили сімох, у тому числі трьох козаків і чотирьох німців, серед них і коменданта жандармерії, шістьох козаків забрали в полон і після допиту стратили в лісі неподалік Володимирця. Головної мети націоналісти досягли: було визволено з ув’язнення «Діброву». Також захопили 20 карабінів, 65 ковдр і доволі багато амуніції. Сотня втратила одного бійця і двох було поранено. Після блискавичної атаки, користуючись безладом, що запанував у містечку, сотня швидко відійшла з райцентру.
Загибель Коробки
Розуміючи, що німці почнуть переслідування партизанського відділу, Перегіняк, очевидно, віддав наказ рухатися на північ у район поліських боліт — ідеальної місцевості для того,щоб «відсидітися», перечекати німецьке переслідування. Німці й справді організували проти повстанської сотні каральну експедицію силою 350 вояків, яка вийшла на табір Перегіняка 22 лютого в лісовому масиві неподалік від містечка Висоцьк на Рівненському Поліссі. Повстанці, обороняючись, почали відступ углиб лісу. Під час нападу німців «Коробка» був не в таборі, а на сусідньому хуторі. Почувши шум бою, він спробував дістатися до свого відділу, але натрапив на німців і загинув у перестрілці. Після його смерті командування сотнею перебрав на себе Никон Семенюк — «Ярема». Так завершився перший етап антинімецької збройної боротьби повстанської сотні «Коробки».
“Німці були приголомшені шаленим спротивом”
Далі напади УПА на німецькі тюрми задля визволення побратимів продовжилися.
У відповідь на перші атаки повстанців нацисти розпочали терор проти мирного населення. Та українці під тиском не втишилися, а навпаки, почали масово приєднуватися до повстанців.
У лютому 1943-го дії націоналістичних повстанських відділів повністю охопили південну Рівненщину. На початку березня повстанський рух почав поширення на південь від автомобільної траси Рівне—Житомир. Напади на німецькі господарчі об’єкти та склади на території між Рівним і Новоград-Волинським стали систематичними.
Німецька листівка, спрямована проти ОУН. Нацистські аналітики стверджували, що готується справжнє повстання. «Зараз тільки й говорять про “останній бій” проти “німецьких варварів”», — доносила розвідка. Нацисти панічно повідомляли, що націоналістичні партизани атакують уже посеред білого дня, нападають на потяги, визволяють людей, підготовлених для вивозу до Німеччини. У багатьох районах уже не існує німецької адміністрації, коло Рівного спалено всі тартаки й убито близько 400 їхніх керівників і робітників. Повстанська армія зуміла досягнути протягом весни чималих успіхів і змусила гітлерівців рахуватися з українським повстанським рухом як серйозною загрозою для свого панування в регіоні. Провідні німецькі сили були залучені для придушення спротиву націоналістів.
УПА Костопільщини: листівка із закликом боротися з німцями всіма доступними засобами. Джерело: ЦДВР. Зі спогадів знаємо, що німці були приголомшені шаленим спротивом повстанців – фактично партизанського руху, який дав гідну відсіч регулярній армії.
